цвікнути
ЦВІ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до цві́кати.
Певне й на цей раз вона б не знесла, цвікнула б; та, як знаємо, не була дома (А. Свидницький).
◇ (1) Цві́кнути в о́чі (ві́чі) кому – гостро дорікнути.
– Як побачите мене, що я б'ю хлопа, або тілько почуєте, що била кого, сварила на кого, або що, то тоді прийдіть до мене і цвікніть мені в очі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)