цвікнути
ЦВІ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до цві́кати.
Певне й на цей раз вона б не знесла, цвікнула б; та, як знаємо, не була дома (Свидн., Люборацькі, 1955, 187).
♦ Цві́кнути в о́чі (в ві́чі) кому — дорікнути комусь.
— Як побачите мене, що я б’ю хлопа, або тілько почуєте, що била кого, сварила на кого, або що, то тоді прийдіть до мене і цвікніть мені в очі (Фр., III, 1950, 376).
Словник української мови (СУМ-11)