цвікер

ЦВІ́КЕР, а, ч., заст. Рід окулярів, які закріплюються за допомогою пружинки на переніссі; пенсне.

Відчинилися двері і ввійшов товстенький добродій з чорними вусами та з цвікером на носі (Гр., І, 1963, 539).

Значення в інших словниках

1. цвікер — Цві́кер, цві́кри: — пенсне [20;24,52,III-VII]  Словник з творів Івана Франка
2. цвікер — цві́кер іменник чоловічого роду пенсне рідко  Орфографічний словник української мови
3. цвікер — Цві́кер. Пенсне. Відтак вбігає до склепу молодий панок, з коротко обстриженим волосєм, в цвікері (Б., 1895, 38, 2) // нім. der Zwicker — пенсне; порівн. цвікер, нім. пенсне, окуляри (СЧС, 530).  Українська літературна мова на Буковині
4. цвікер — Окуляри, див. пенсне  Словник чужослів Павло Штепа
5. цвікер — ЦВІ́КЕР, а, ч., заст. Різновид окулярів, які закріплюються за допомогою пружинки на переніссі; пенсне. Відчинилися двері і ввійшов товстенький добродій з чорними вусами та з цвікером на носі (Б.  Словник української мови у 20 томах
6. цвікер — цві́кер пенсне (ст): На товстім, майже набресклім лиці пишався у нього цвікер в золотій оправі (Шухевич); В кінці походу повагом ішов у високому циліндрі-капелюсі наш директор Ілля Кокорудз з “цвікером” на чорному шнурочку в товаристві двох старших професорів (Дзедзик)||цвіклери  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. цвікер — -а, ч., заст. Рід окулярів, що закріплюються за допомогою пружинки на переніссі; пенсне.  Великий тлумачний словник сучасної мови