цвікер
ЦВІ́КЕР, а, ч., заст.
Різновид окулярів, які закріплюються за допомогою пружинки на переніссі; пенсне.
Відчинилися двері і ввійшов товстенький добродій з чорними вусами та з цвікером на носі (Б. Грінченко);
За нею, не поспішаючи, йшов високий, не старий ще мужчина. Волосся низько стрижене, на носі, трохи завеликім, цвікер (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)