цвіркунів
ЦВІРКУНІ́В, но́ва, но́ве.
Прикм. до цвірку́н; належний цвіркунові.
Знову теркотання, знову забої цвіркунові (Панас Мирний);
Достеменна ознака добра – та нескладна цвіркунова пісня. Але давно вже не співав цвіркун у дідовій хаті (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)