цвіркунів
ЦВІРКУНІ́В, но́ва, но́ве. Прикм. до цвірку́н; належний цвіркунові.
Знову теркотання, знову забої цвіркунові (Мирний, І, 1954, 270);
Достеменна ознака добра — та нескладна цвіркунова пісня. Але давно вже не співав цвіркун у дідовій хаті (Рибак, Помилка.., 1956, 248).
Словник української мови (СУМ-11)