цвірчання

ЦВІРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Було за північ.. Десь із нірки виліз цвіркун і одноманітним цвірчанням порушував тишу (Чорн., Красиві люди, 1961, 35);

Виконроб одразу ж послав самоскид за командою підривників, а поки що мотори заглушено, агрегати зупинено, на всій ділянці робіт — тиша та цвірчання цикад (Гончар, Тронка, 1963, 286).

Значення в інших словниках

1. цвірчання — цвірча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. цвірчання — ЦВІРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірча́ти і звуки, утворювані цією дією. Було за північ .. Десь із нірки виліз цвіркун і одноманітним цвірчанням порушував тишу (С.  Словник української мови у 20 томах
3. цвірчання — -я, с. Дія за знач. цвірчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови