цвіркунчик

ЦВІРКУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до цвірку́н.

— Та то ж цвіркунчик,— кажу.— Спіть…— Який там у чорта сон, коли мої нерви більше не витримують! — схопився бухгалтер (С. Ол., З книги життя, 1968, 178);

*Образно. — Мій цвіркунчику,— шепотіла над парубком мати, — моє зозулятко! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21).

Значення в інших словниках

1. цвіркунчик — цвірку́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. цвіркунчик — ЦВІРКУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до цвірку́н. – Та то ж цвіркунчик, – кажу. – Спіть... – Який там у чорта сон, коли мої нерви більше не витримують! – схопився бухгалтер (С. Олійник).  Словник української мови у 20 томах
3. цвіркунчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до цвіркун.  Великий тлумачний словник сучасної мови