централізований
ЦЕНТРАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до централізува́ти;
// централізо́вано, безос. пред.
2. у знач. прикм. Який має центральну державну владу; зосереджений у руках держави.
Москва стала тим життєдайним ядром, навколо якого судилося створитись могутній централізованій державі (І. Цюпа);
Посилення влади царя було в інтересах рабовласницького класу, що потребував міцної централізованої влади, яка могла б тримати в покорі експлуатоване населення (з наук. літ.).
3. у знач. прикм. Який виходить з одного центру, здійснюється під керівництвом одного центру (у 6 знач.).
– Мушу зазначити, що тему, яку мені дано для справоздання, треба розбити на два актуальні питання. Це централізоване керування справами рудень та перспективи розвитку їх (Олесь Досвітній);
Життя владно вимагало розв'язати питання про централізоване технологічне оснащення (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)