церій
ЦЕ́РІЙ, ю, ч.
Хімічний елемент, м'який метал сіро-сталевого кольору, який легко окислюється і горить на повітрі; застосовується для виготовлення ракетного палива, кременів для запальничок і т. ін.
Солі церію іноді використовуються для забарвлення скла і фарфору (з навч. літ.);
З монациту добувають рідкісні метали торій та церій (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)