церій
ЦЕ́РІЙ, ю, ч. М’який метал сіро-сталевого кольору, який легко окислюється і горить на повітрі; застосовується для виготовлення ракетного палива, кременів для запальничок і т. ін.
Солі церію іноді використовуються для забарвлення скла і фарфору (Заг. хімія, 1955, 570);
З монациту добувають рідкісні метали торій та церій (Трубл., II, 1955, 272).
Словник української мови (СУМ-11)