цеха
ЦЕ́ХА, и, ж., заст.
Значок, присвоєний цеху (у 1 знач.) або якому-небудь товариству.
Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді – так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці (З. Тулуб);
Браття зоорганізувалось у якесь товариство Кирила та Мефодія, скомпунувало собі статут і навіть має свою цеху – з литого заліза персні, на котрих сяють літери К. М. (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)