цеха

ЦЕ́ХА, и, ж., заст. Значок, присвоєний цеху (у 1 знач.) або якому-небудь товариству.

Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді — так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 191).

Значення в інших словниках

1. цеха — це́ха іменник жіночого роду значок, присвоєний цеху ремісників або якому-небудь товариству)  Орфографічний словник української мови
2. цеха — ЦЕ́ХА, и, ж., заст. Значок, присвоєний цеху (у 1 знач.) або якому-небудь товариству. Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді – так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці (З.  Словник української мови у 20 томах
3. цеха — -и, ж., заст. Значок, присвоєний цеху (у 1 знач.) або якому-небудь товариству.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цеха — Цеха, -хи ж. Значекъ, присвоенный цеху или какому либо обществу. Браття зорганизувалось у якесь товариство Кирила та Мефодія, скомпонувало собі статут і навіть має свою цеху — з литого заліза персні, на котрих сяють літери К. М. К. XII. 27. ум. цешка. Черниг. г.  Словник української мови Грінченка