цибук
ЦИБУ́К, а́, ч.
1. Те саме, що чубу́к¹ 1.
– Коли це – виходить до мене пузань у шлафроці з люлькою в зубах на довженім цибукові (І. Нечуй-Левицький);
Балабуха, повний, аж товстий, розкинувся на стільці й, ніби турецький паша, смоктав довгий цибук (І. Нечуй-Левицький).
2. розм. Стебло цибулі, висадженої на насіння; стрілка.
Словник української мови (СУМ-20)