цибук
ЦИБУ́К, а́, ч.
1. Те саме, що чубук 1.
— Коли це — виходить до мене пузань у шлафроці з люлькою в зубах на довженім цибукові (Н.-Лев., І, 1956, 126);
Балабуха, повний, аж товстий, розкинувся на стільці й, ніби турецький паша, смоктав довгий цибук (Н.-Лев., III, 1956, 220).
2. розм. Стебло цибулі, висадженої на насіння; стрілка.
Словник української мови (СУМ-11)