циганкуватий
ЦИГАНКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
Схожий на цигана, циганку.
Збори розходились галасливо, як і більшість зборів. Біля дверей хлопці обступили Ярослава. А горбоносий, циганкуватий редактор прози туснув [штовхнув] його під бік, міцно потис руку (Ю. Мушкетик);
– Ти тільки подумай! Ота циганкувата, чорнорота Тамарка плеще про тебе, розносить по всьому селищі, що ніби ти переслідуєш отого п'янюгу Романа (В. Козаченко);
// Такий, як у циган.
Дивиться Христина на веселе циганкувате обличчя Юрка, на його задьористі, повні іскристого сміху очі й мимоволі починає посміхатися (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)