циганський
ЦИГА́НСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до цига́ни.
Весела кумпанія закликала Соломію, частувала вином, та Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась од запросин – врешті, їй було не до того (М. Коцюбинський);
Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час – циганське ворожіння (С. Журахович);
Терентій, закипаючи в душі, прислухається ще якусь хвильку до музики, яку видобувають з інструмента темні циганські руки, й повертає ліворуч, а циган, підвівшись, пильно стежить за вершником... (М. Стельмах);
// Такий, як у циган.
Не такі дочки в Василя Семеновича: якісь циганки повдавалися! З чорними очима, з циганським кучерявим волоссям, а чорні ж то чорні, як у сажу вимазані! (Панас Мирний);
Красик швидко повернув голову. До нього весело посміхався своїми жвавими циганськими очима Іван Бойцов (Д. Ткач);
// Власт. циганам (про характер, вдачу).
Я дарма що біла, а маю циганську натуру, і вештатись по світі мені мило (Леся Українка);
– Ох ти ж і догадливий, ох і циганської ж ти вдачі хлопець! (О. Гончар);
// Узвичаєний у циган (про одяг, прикраси).
З ванькира урочисто вийшла Федора, байдуже глянула на Клима і розтулила перед Супруном кулак. На її долоні лежало дві пари циганських сережок (М. Стельмах);
// у знач. ім. цига́нська, кої, ж. Те саме, що цига́ночка¹ 2.
І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: – Тра-та-та! (Остап Вишня).
Потанцю́єш (потанцю́єте і т. ін.) [у ме́не (у нас)] [цига́нської халя́ндри] див. потанцюва́ти;
Сліпи́й (ку́рячий, свиня́чий, цига́нський) дощ див. дощ;
Цига́нська го́лка див. го́лка;
Цига́нське життя́ див. життя́;
Цига́нське шатро́ див. шатро́;
Цига́нський та́бір див. та́бір.
◇ Коза́цьке (цига́нське) со́нце див. со́нце;
(1) Потанцюва́ти і поскака́ти цига́нської халя́ндри (д) див. потанцюва́ти.
Словник української мови (СУМ-20)