циганщина
ЦИГА́НЩИНА, и, ж., розм.
1. Стиль російських романсів та їхнього виконання, створений як наслідування циганських мелодій і циганської манери виконання;
// Пісні, романси такого стилю.
2. розм. Те саме, що цига́нство.
– Що ти там дров нарубав? Дуже мені приємно одержувати з редакції листи про твою поведінку... – Ніяких я дров не рубав. А що веду боротьбу з циганщиною та бродяжництвом, так це мій обов'язок по службі (Григорій Тютюнник).
3. розм. У весільному обряді – ходіння по хатах переодягнутими циганами та ін. і випрохування різних речей; люди, які брали участь у цьому обряді, та подаровані речі.
Як прийдуть усі люде до дому молодого, то тоді починається циганщина. Циганщина збирається увечері. Убереться один чоловік у жіночий убір, а другий чоловік убереться у солдатський мундир, а пику умаже сажею, і тоді забирають усі люде мішки і йдуть циганити з музиками .. Нациганять усячини та тоді прийдуть до весільного батька і продадуть кому-небудь свою циганщину, а на ті гроші куплять собі горілки, бо батько весільний циганам не дає горілки (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)