цигарка
ЦИГА́РКА, и, ж.
Паперова трубочка (гільза), набита з одного боку тютюном для куріння.
Дмитрик затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму, аж очі слізьми забігли (М. Коцюбинський);
– Ох ти ж горенько, спаси Христос мою душу, – ніяк не міг вгомонитися старий, набиваючи в люльку тютюн. Оксен, бачачи його мордування, витяг пачку цигарок “Новий Харків”, подав старому: – Куріть мої (Григорій Тютюнник);
Кардаш плигнув на землю, подякував шоферові і почастував його цигарками (С. Журахович);
// Те саме, що самокру́тка.
Отож спинилися. Курці безсонні З махорки, бакуну та вергуну Поскручували цигарки гігантські (М. Рильський);
Ми встали. Встали і пішли .. Ішли алеями, палили цигарки-самокрутки (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)