цигарка
ЦИГА́РКА, и, ж. Паперова трубочка (гільза), набита з одного боку тютюном для куріння.
Дмитрик затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму, аж очі слізьми забігли (Коцюб., І, 1955, 132);
— Ох ти ж горенько, спаси Христос мою душу,— ніяк не міг вгомонитися старий, набиваючи в люльку тютюн. Оксен, бачачи його мордування, витяг пачку цигарок «Новий Харків», подав старому: — Куріть мої (Тют., Вир, 1964, 439);
Кардаш плигнув на землю, подякував шоферові і почастував його цигарками (Жур., Звич. турботи, 1960, 4);
// Те саме, що самокру́тка.
Отож спинилися. Курці безсонні З махорки, бакуну та вергуну Поскручували цигарки гігантські (Рильський, І, 1956, 242);
Ми встали. Встали і пішли.. Ішли алеями, палили цигарки-самокрутки (Ковінька, Кутя.., 1960, 67).
Кури́ти цига́рку див. кури́ти¹;
Скру́чувати (скрути́ти) цига́рку див. скру́чувати;
Смикну́ти цига́рки див. смикну́ти;
Смокта́ти цига́рку див. смокта́ти;
Сса́ти цига́рку див. сса́ти;
Тягти́ (тягну́ти) цига́рку див. тягти́.
Словник української мови (СУМ-11)