цикорій
ЦИКО́РІЙ, ю, ч.
1. Трав'яниста рослина родини складноцвітих.
Голубий кошичок дикого цикорію розкривається після обіду між 5 і 6 годиною, а весь день закритий (з наук. літ.);
// Салатна рослина цієї родини.
Ставить тоді господиня двокольорові маслини, Терен осінній смачний, прозорим налитий розсолом, Редьку, цикорій і сир (М. Зеров);
До салатних рослин належать: салат головчастий, салат-ромен, цикорій, крес-салат та огірочник (з наук. літ.).
2. Сушений корінь такої трав'янистої рослини, що вживається як домішка до кави, а також для виготовлення її сурогату.
Полоненим тут роздали трохи чорної бурди з чистого цикорію (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
* У порівн. І сказав Гурамішвілі: не сміши, Григорій! Хочеш бути як береза в льолі білокорій? Зовнішнього відректися? всіх віків, історій? Ей, слова твої несмачні, як густий цикорій (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)