цитрина
ЦИТРИ́НА, и, ж.
Те саме, що лимо́н¹.
Під нами бігли до моря цвітучі цитрини, а помаранчі наче зірками обліпили чорні корони (М. Коцюбинський);
За вікнами сніг, а тут у бочках зеленіє цитрина (Н. Рибак);
Другий полковник потиснув руку третьому. Його обличчя скривилося, як від цитрини (Ю. Яновський);
* У порівн. Від місяця, жовтого і зморщеного, як цитрина, тягнувся на схід ледве помітний багряний хвіст (Н. Рибак);
Сухорляве, наче видавлена цитрина, обличчя офіцерика розпливлося в її очах червоною плямою (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)