цуг
ЦУГ, у, ч.
Коні, воли і т. ін., запряжені поодинці або парами один за одним.
[Кармелюк:] Ну, а на шляху як, що роблять хлопці? [Кушнірук:] А що ж хлопцям робить: сплять над шляхом, аж птаство у лісі полохається. За три дні ні один цуг, ні один тарантас не проїхав – пани тепер бояться цього шляху, як огню (С. Васильченко);
– А якось раптом – трах-бах – і зупинився “Кейс”. Ні сюди ні туди. Виволокли його цугом волів із поля, поставили за панською воловнею (В. Речмедін);
// розм. Ряд, валка возів, саней і т. ін., які їдуть услід одне одному.
Головком тим часом готував резерви. Довгий цуг селянських підвід попався йому на вулиці (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)