цугом
ЦУ́ГОМ, присл.
У вигляді цугу; по дві або три пари коней, волів і т. ін., запряжених один за одним.
Взяли її гарненько одягли Та у неділю й повінчали, І генеральшею назвали, І цугом в Київ повезли (Т. Шевченко);
Бачу: пишні похорони. Духовенство, цугом коні, Свічі, півчі у киреях (Я. Щоголів);
Пролетіли мимо запряжені цугом в закриті сани восьмеро коней, а за ними з кілька десятків вершників у жупанах з похиленими навскіс списами (Н. Рибак);
// розм. Низкою, рядком, валкою.
Словник української мови (СУМ-20)