цугундер —
цугу́ндер іменник чоловічого роду у складі фразеологічного звороту розм.
Орфографічний словник української мови
цугундер —
бра́ти / взя́ти на цугу́ндер кого. 1. Притягати до відповідальності кого-небудь або розправлятися з кимсь. Волосна влада брала винуватців на цугундер: — Звідкіля?.. По якому такому праву? (О.
Фразеологічний словник української мови
цугундер —
ЦУГУ́НДЕР, а, ч.: ♦ На цугу́ндер [бра́ти, узя́ти і т. ін.], розм.— притягати до відповідальності, розправлятися з кимось. [Xрапко:] Ну, а як Лечариця скаже, що це все я йому нараяв? ..Та тоді, замісто Лечариці, та мене… на цугундер!..
Словник української мови в 11 томах
цугундер —
Цугундер, -ра м. ? Нап'яв на цугундер. Ном. № 10657.
Словник української мови Грінченка