цугундер
ЦУГУ́НДЕР, а, ч.: ♦ На цугу́ндер [бра́ти, узя́ти і т. ін.], розм.— притягати до відповідальності, розправлятися з кимось.
[Xрапко:] Ну, а як Лечариця скаже, що це все я йому нараяв? ..Та тоді, замісто Лечариці, та мене… на цугундер!.. у город, та… в тюрму… (Мирний, V, 1955, 201);
Волосна влада брала винуватців на цугундер: — Звідкіля?.. По якому такому праву?..(Ковінька, Кутя.., 1960, 6).
Словник української мови (СУМ-11)