цямрина
ЦЯ́МРИНА, и, ж.
1. Одна деревина з колодязного зрубу.
Оце ж уже козацтво познімало з себе пояси і на поясах ті всі бочки витягують і ставлять на зеленому моріжку, поклавши під бочки колодязну цямрину, щоб краще було точити (П. Куліш);
Коли рука випадково торкалася цямрини, хлопчина мимохіть здригався – цямрини були слизькі, немов шкіра гидкого слимака (О. Донченко);
// Один ряд колод у зрубі.
Криниця обведена з трьох боків широкими цямринами (С. Тудор);
// Складові частини зрубу з будь-якого матеріалу (каміння і т. ін.).
Чиста, як кришталь, та погожа вода стояла сливе вщерть з кам'яними цямринами криниці (І. Нечуй-Левицький).
2. Верхня частина колодязного зрубу, складена перев. з дерев'яних колод.
Коло воріт, над перелазом, білів новою цямриною колодязь (Панас Мирний);
Витоптана у спориші стежка повз колодязь із замшілою зеленою цямриною вилася до будиночка (Л. Первомайський);
// Колодязний зруб.
Нетинковані соснові стіни, що тісно обступали її навкруги та високо здіймалися до стелі, дуже скидалися на цямрину (М. Коцюбинський);
// заст. Дерев'яне кріплення в шахті, штольні і т. ін.
Над ямою цюкали теслі, роблячи цямрини до штольні (І. Франко);
Лампочки замиготіли попід стінами. На стінах під жовтуватим світлом ворушилися зруйновані цямрини (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)