цямрина

ЦЯ́МРИНА, и, ж.

1. Одна деревина з колодязного зрубу.

Оце ж уже козацтво познімало з себе пояси і на поясах ті всі бочки витягують і ставлять на зеленому моріжку, поклавши під бочки колодязну цямрину, щоб краще було точити (П. Куліш);

Коли рука випадково торкалася цямрини, хлопчина мимохіть здригався – цямрини були слизькі, немов шкіра гидкого слимака (О. Донченко);

// Один ряд колод у зрубі.

Криниця обведена з трьох боків широкими цямринами (С. Тудор);

// Складові частини зрубу з будь-якого матеріалу (каміння і т. ін.).

Чиста, як кришталь, та погожа вода стояла сливе вщерть з кам'яними цямринами криниці (І. Нечуй-Левицький).

2. Верхня частина колодязного зрубу, складена перев. з дерев'яних колод.

Коло воріт, над перелазом, білів новою цямриною колодязь (Панас Мирний);

Витоптана у спориші стежка повз колодязь із замшілою зеленою цямриною вилася до будиночка (Л. Первомайський);

// Колодязний зруб.

Нетинковані соснові стіни, що тісно обступали її навкруги та високо здіймалися до стелі, дуже скидалися на цямрину (М. Коцюбинський);

// заст. Дерев'яне кріплення в шахті, штольні і т. ін.

Над ямою цюкали теслі, роблячи цямрини до штольні (І. Франко);

Лампочки замиготіли попід стінами. На стінах під жовтуватим світлом ворушилися зруйновані цямрини (П. Панч).