цяп

ЦЯП, ЦЯП-ЦЯ́П, виг., діал.

1. виг., розм. Уживається на позначення сильних поштовхів, струсів, стуків.

Вікна тихо, але ненастанно дзвеніли, столи і бюрка хиталися, а знадвору доходили лише короткі, сухі стуки: цяп! цяп! цяп! (І. Франко).

2. Ціп, ціп-ціп.

Було жінка його вийде вранці да на курей: “цяп-цяп” (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. цяп — цяп вигук незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. цяп — ЦЯП, ЦЯП-ЦЯ́П, виг., діал. Ціп, ціп-ціп. Було жінка його вийде вранці да на курей: «цяп-цяп» (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
3. цяп — Цяп меж., которымъ сзываютъ куръ. Було жінка його вийде вранці да на курей: «кур-кур, цяп-цяп». ЗОЮР. I. 108.  Словник української мови Грінченка