цяткований
ЦЯТКО́ВАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до цяткува́ти.
Краєчком царини бігла кучерява мережка сріблистої лозини, цяткована зрідка рясними пучками горобини (П. Козланюк);
Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси, наче збиралися в дорогу (Л. Первомайський);
І – летиш над Невклею, над сиволозькими лугамиаіз синіми очима озер, над лугами, вистеленими льоном, цяткованими стогами сіна, а на стогах лелеки (В. Дрозд).
2. у знач. прикм. Покритий цятками, в цятках; плямистий.
Алі йде і співає про саксаул і про тушканчика, про жука і цяткованого геккона з жовтогарячими плямами (О. Донченко);
// Прикрашений, оздоблений цятками.
Ледве протоптаною на кучерявій тендітній травиці стежкою понад глибоким яром простував [Ахмет] до цяткованих високих дубових воріт (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)