цяцькований
ЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до цяцькува́ти.
Кудрявець розповідав, як, розкопуючи один курган, знайшли стародавню колісницю, цяцьковану зовні різними кістяними прикрасами (Г. Коцюба);
Важка чаша Кастель-Дуранте, блакитна, як італійське небо, цяцькована білими грифонами, арабесками і амурами, завжди привертала увагу гостей (О. Донченко);
Віктор побачив високу худорляву постать дівчини в чорному оксамитовому платті, цяцькованому срібними зірками (О. Донченко);
Я розглядаю Гретхен, наче якусь бездушну, але дорого цяцьковану річ (П. Колесник);
На узгір'ї світлім Ми спочивали серед буйних трав, Цяцькованих, мережаних квітками (М. Рильський).
2. у знач. прикм. Прикрашений, оздоблений (про предмети, речі і т. ін.).
Валка простувала величезним майданом з витолоченою травою .. і під'їхала до величезних цяцькованих воріт (Олесь Досвітній);
А щодо давньої, цяцькованої збруї.., скажу, що гідне похвали Сідло найвищої (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
// Розмальований (про посуд, будівлю і т. ін.).
– Скільки правиш за макітерку? Ось гроші! – і виклав [дядько] на цяцькований таріль два подвійні динари (О. Ільченко);
Хата була стародавньої краси, уставлена лавами й скринею, на полицях повно цяцькованих тарілок (Ю. Яновський);
Спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком до багачів. Повела його до цяцькованих гачків, під бляшані крівлі (О. Гончар);
// Прикрашений візерунками, мережаний (про тканини).
– Оце так! надіну оту цяцьковану юбку! Скажуть люди, що я ряба та периста, як наша телиця (І. Нечуй-Левицький);
В учителя й справді гарно було. Стіл застелений був скатертиною цяцькованою (А. Тесленко);
// З начепленими прикрасами (про живі істоти).
Цяцькований Осел придбав нову біду: Де не повернеться, усе не до ладу, Чи шкоду втне – не подарують, Почують, що дзвенить – палюгою частують (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)