цівкнути
ЦІ́ВКНУТИ, не, док., розм.
Однокр. до ці́вкати.
Десь за спиною вже цівкнула птиця весняна (О. Гончар);
Прикордонник, що був родом місцевий, перевів їх [розвідників] убрід на той бік – просто в кущі верболозу, у грузький пісок, перевів так тихо, що жодна ракета над ними не спалахнула, жодна куля по них не цівкнула (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)