цівкнути
ЦІ́ВКНУТИ, не, док., розм. Однокр. до ці́вкати.
Десь за спиною вже цівкнула птиця весняна (Гончар, II, 1959, 195);
Прикордонник, що був родом місцевий, перевів їх [розвідників] убрід на той бік — просто в кущі верболозу, у грузький пісок, перевів так тихо, що жодна ракета над ними не спалахнула, жодна куля по них не цівкнула (Гончар, Людина.., 1960, 123).
Словник української мови (СУМ-11)