цілісний
ЦІ́ЛІСНИЙ, а, е.
Який має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле.
Цілісне розуміння дійсності дає можливість письменникові відображати життя в його революційному розвитку (з навч. літ.);
Суспільне буття, цілісним виявом якого є існуючий спосіб виробництва, складається і змінюється не за доброю згодою людей, а незалежно від їх суб'єктивного бажання (з публіц. літ.);
Машина може виконати дуже складні операції мислення, але не може виконати самого простого, цілісного, головне, мотивованого психічного акту, подібного до дії суб'єкта (із журн.);
Початок нового напряму в медицині був покладений нашими великими вітчизняними вченими і дістав свій розвиток у працях І. М. Сєченова і І. П. Павлова, які вказали на провідну роль центральної нервової системи в життєдіяльності цілісного організму (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)