цінитель

ЦІНИ́ТЕЛЬ, я, ч.

Той, хто вміє цінити кого-, що-небудь, визнає цінність, значущість когось, чогось; шанувальник, прихильник.

Творчість Климентія Домінчена набула популярності. Його пісні, хори, кантати полюбилися багатомільйонним цінителям музики (з газ.);

Захоплюючись літературою й віддаючи їй всю душу як читач і цінитель, Артамонов любив також інші галузі мистецтва (Л. Дмитерко);

У 1887 році Ярцев не був ще письменником у галузі театру, але був уже палким театралом: уважним глядачем, вдумливим цінителем мистецтва актора (з мемуарної літ.);

Михайло Федорович Комаров був пристрасним цінителем старовини (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. цінитель — Цінувач, оцінувач, визнавач  Словник чужослів Павло Штепа
2. цінитель — ціни́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. цінитель — -я, ч. Той, хто вміє цінити кого-, що-небудь, визнає цінність, значущість когось, чогось; шанувальник, прихильник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цінитель — ШАНУВА́ЛЬНИК (той, хто виявляє шану до когось, чогось, схиляється перед ким-, чим-небудь), ЦІНУВА́ЛЬНИК, ЦІНИ́ТЕЛЬ рідше, ЗВЕЛИ́ЧНИК, ЛЮБИ́ТЕЛЬ тільки чого, ПОКЛО́ННИК заст. — Дуже приємно познайомитись!...  Словник синонімів української мови
5. цінитель — ЦІНИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто вміє цінити кого-, що-небудь, визнає цінність, значущість когось, чогось; шанувальник, прихильник. Творчість Климентія Домінчена набула популярності.  Словник української мови в 11 томах
6. цінитель — Цінитель, -ля м. Цѣнитель, оцѣнщикъ. К. Гр. Кв. 24.  Словник української мови Грінченка