цінник

ЦІННИ́К, а́, ч.

Довідник або покажчик цін, розцінок на що-небудь.

Отець Миколай під'їжджає до берега, вголос читає цінник, сміється: – .. І ти вже, Кузьмо, в комерцію кинувся? (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. цінник — Ці́нник. Каталог, перелік послуг із вказанням цін. Машинами до шитя системи Пфафа можна шити, гафтовати і стебновати. Цінники даром і ошатно. З правдивим поважанєм Василь Данилевич, механік в Чернівцях, вул. Пивнича (Kellergasse), б (Товариш, 1908, рекл.).  Українська літературна мова на Буковині
2. цінник — [ц'ін:ик] -н:иека, м. (на) -н:иеку, мн. -н:иеки, -н:иек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. цінник — цінни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. цінник — -а, ч. 1》 Довідник або покажчик цін, розцінок на що-небудь. 2》 Табличка, прикріплена до товару або розташована біля нього, з ціною на цей товар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цінник — Цінни́к, -ка́, в -ку́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. цінник — ЦІННИ́К, а́, ч. Довідник або покажчик цін, розцінок на що-небудь. Отець Миколай під’їжджає до берега, вголос читає цінник, сміється:— ..І ти вже, Кузьмо, в комерцію кинувся? (Стельмах, II, 1962, 299).  Словник української мови в 11 томах