цінність
ЦІ́ННІСТЬ, ності, ж.
1. Виражена в грошах вартість чого-небудь; ціна.
Посилка з оголошеною цінністю;
Мінова цінність продукту.
2. перев. мн. Те, що має певну матеріальну або духовну вартість.
Творилися нові сили в народі, народжувалися нові цінності (Ірина Вільде);
– Ми будемо творити цінності для народу. Але професії в нас будуть різні (О. Донченко);
Оперуючи невеликою кількістю кольорів, вишивальниця, завдяки вдалій композиції, створює високі декоративні цінності (з наук. літ.);
Якщо людину вирізняє з натовпу лише її одяг, вона щохвилини може втратити свою перевагу. Певно, є інші цінності, постійніші? Такою може бути лише духовність (В. Дрозд);
// Цінний предмет.
В той же день конфісковані цінності було відправлено в Херсон і здано губернському казначею по акту [за актом] (О. Гончар).
3. Важливість, значущість чого-небудь.
Товщина твору є сумнівна цінність, швидше – хиба (С. Васильченко);
Харчова цінність риби обумовлена головним чином вмістом білків і жирів (з наук.-попул. літ.);
Твори визначних майстрів портрета – Рєпіна або Сєрова, Веласкеса або Рембрандта – не втратили і ніколи не втратять для нас своєї цінності через, те, що в них, крім великої майстерності, відчувається світогляд епохи, система поглядів художників (з наук. літ.);
Велику цінність у літературній спадщині Б. Грінченка становлять оповідання (з газ.).
Відпра́влення з оголо́шеною ці́нністю див. відпра́влення;
(1) Матеріа́льні ці́нності, екон. – всі предмети (земля, будівлі, речі побуту і т. ін.), що мають певну вартість, ціну.
Скільки матеріальних цінностей, а з ними і людського щастя принесла ота дружба наукових працівників з колгоспом (І. Волошин);
(2) Худо́жня ці́нність, спец. – ступінь значимості виробу як елемента середовища й життєдіяльності, що в процесі контактуестетично впливає на людиу.
◇ Надава́ти / нада́ти зна́чення (ваги́, ці́нності) див. надава́ти²;
(3) Переоці́нка ці́нностей (д) див. переоці́нювати;
Переоці́нювання (переоці́нка) [всіх] ці́нностей див. переоці́нювання;
Переоці́нювати / переоціни́ти [всі] ці́нності див. переоці́нювати.
Словник української мови (СУМ-20)