чабанка
ЧАБА́НКА, и, ж.
1. Жін. до чаба́н.
Є ж он в радгоспі “Приморський” така бригада, з самих тільки жінок-чабанок. Старша чабанка їхня навіть у Москву на Виставку їздила, а я що ж, не змогла б? (О. Гончар).
2. розм. Те саме, що чабани́ха.
Лузаючи насіння, вона спокійно гомоніла з чабанками, що жили при таборі, розповідала їм про свої Кринички, про Псьол та ліси, що тягнуться вподовж нього, а найбільше – про матір (О. Гончар).
3. розм. Те саме, що вівча́рка.
Стережуть їх [отари] чабани з собаками .. Одна така чабанка вільно загризає вовка (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)