чабанка
ЧАБА́НКА, и, ж.
1. Жін. до чаба́н.
Є ж он в радгоспі «Приморський» така бригада, з самих тільки жінок-чабанок. Старша чабанка їхня навіть у Москву на Виставку їздила, а я що ж, не змогла б? (Гончар, Тронка, 1963, 167).
2. розм. Дружина чабана.
Лузаючи насіння, вона спокійно гомоніла з чабанками, що жили при таборі, розповідала їм про свої Кринички, про Псьол та ліси, що тягнуться вподовж нього, а найбільше — про матір (Гончар, Таврія, 1952, 353).
3. розм. Те саме, що вівча́рка.
Стережуть їх [отари] чабани з собаками.. Одна така чабанка вільно загризає вовка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 185).
Словник української мови (СУМ-11)