чавкнути
ЧА́ВКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до ча́вкати 1.
А ж ось розляглось, наближалось хутко якесь немовби квоктання й щось недалеко від берега шелеснуло по воді, кинувши догори цілий сніп бризок, та й чавкнуло іще ближче у твані, розляпавши її очеретом (М. Старицький);
Щось чавкнуло під ногами, наче роззявив хто ненажерливу пащу, і дівчина по коліна провалилася в трясовину (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)