Словник української мови у 20 томах

чадити

ЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, ди́ть, недок.

1. чим. Напускати чаду (у 1 знач.), диму.

Дачник – явище цілком атмосферичне: .. Сонце робить його рухливим, задирикуватим [задерикуватим], він срізь нишпорить, залазить у кожну щілину, висить на деревах, борсається в кущах, галасує, свистить, бренькає, грюкає, чадить кухнею (В. Винниченко);

Нетяги пили, гомоніли хрипкими п'яними голосами, чадили люльками, реготали (З. Тулуб);

В більярдній чаділо цигарками кілька завсідників (Ю. Мушкетик);

Старший мірошник похмуро сопе, безперестану чадить смердючим самосадом (І. Волошин).

2. тільки ди́ть. Те саме, що чаді́ти.

Мабуть, Остап цигарку кинув біля порога та й не загасив – тліє і чадить (А. Головко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. чадити — ЧАДИТИ, ЧАДІТИ – ЧАДІТИ Чадити, чадіти, -джу, -диш. Виділяти чад, напускати чаду. На комині блищала лампа без скла й більше чадила, ніж світила (І.Нечуй-Левицький); Мотор., чадив перегаром бензину й масла (П.Загребельний); На столі чадів каганчик (А.  Літературне слововживання
  2. чадити — Виділяти чад, диміти, куріти, (чим) димити, курити, кадити  Словник синонімів Караванського
  3. чадити — див. палити  Словник синонімів Вусика
  4. чадити — [чадитие] чаджу, -диш, -диемо, -диете; нак. -ди, -д'іт'  Орфоепічний словник української мови
  5. чадити — чади́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  6. чадити — і чадіти, -джу, -диш, недок. 1》 Виділяти чад (у 1 знач.). || Диміти, коптіти. 2》 чим. Напускати чаду (у 1 знач.) курінням, паленням тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чадити — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О.  Словник синонімів української мови
  8. чадити — Чади́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чадити — ЧАДИ́ТИ і ЧАДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок. 1. Виділяти чад (у 1 знач.). Колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  10. чадити — Чади́ти, -джу́, -ди́ш гл. Угарить. Чадить груба, — одіткни верх. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка