чайниковий
ЧАЙНИКО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до ча́йник.
Отець Діяковський знов заплакав і, спитавшися, чи спить панна Варка, налив той чайник горілки, в якому, звичайно, заварюють чай, сів у столовій [їдальні] при столі і почав смоктати з носка чайникового (Т. Осьмачка).
Словник української мови (СУМ-20)