чала

ЧАЛА́, ЧАЛІ́, виг., діал.

Вигук, яким підганяють тварин (перев. коней); но.

Сідають на вози – й гаття, чалі, і вйо, карі, а коні іржуть, а худоба мукає, а вівці блеють... (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. чала — Чала! меж. Крикъ на лошадей: но! Балтск. у. см. ча.  Словник української мови Грінченка