чала
ЧАЛА́, ЧАЛІ́, виг., діал.
Вигук, яким підганяють тварин (перев. коней); но.
Сідають на вози – й гаття, чалі, і вйо, карі, а коні іржуть, а худоба мукає, а вівці блеють... (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чала — Чала! меж. Крикъ на лошадей: но! Балтск. у. см. ча. Словник української мови Грінченка