чапати
ЧА́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Повільно ступати, іти не поспішаючи.
Обережно, здебільшого поодинці і мовчки, відходили від груп окремі люди, ховали під чуні торбини і, оглядаючись, чапали на вокзал (М. Ю. Тарновський);
Знову набирається сміливості свиня, чапає до хлопця (С. Васильченко);
Босі ноги чапали по м'якій пилюзі (К. Гордієнко);
Усі свої чотири десятини, розкидані у п'яти руках, обійшла [Докія] до смеркання. Ледве вже чапала додому, стомлена і радісна (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)