чапати
ЧА́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Повільно ступати, іти не поспішаючи.
Обережно, здебільшого поодинці і мовчки, відходили від груп окремі люди, ховали під чуні торбини і, оглядаючись, чапали на вокзал (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 57);
Знову набирається сміливості свиня, чапає до хлопця (Вас., II, 1959, 349);
Босі ноги чапали по м’якій пилюзі (Горд., І, 1959, 112);
Усі свої чотири десятини, розкидані у п’яти руках, обійшла [Докія] до смеркання. Ледве вже чапала додому, стомлена і радісна (Стельмах, II, 1962, 333).
Словник української мови (СУМ-11)