чапіти
ЧАПІ́ТИ, і́ю, і́єш і плю́, пи́ш, недок., діал.
1. Непорушно сидіти, стояти на одному місці.
Цілими днями, від ранньої весни аж поки не настануть осінні холоди, він чапить було над своєю дучкою та водить своїм обмащеним квачем по поверхні брудної води, якою вона заповнена (І. Франко);
Трактори, машини, комбайни, намотавши на колеса десятки тонн густої, як смола, багнюки, забризкані, чорні, мокрі, чапіли по степу, провонюючи повітря бензиновим смородом (Григорій Тютюнник).
2. Стояти, вичікуючи зручний момент для нападу; чатувати.
* Образно. [Предслава:] Князь спить, не знає, що довкола нього Чатує зрада, що, мов дикий звір, Чапить уже, щоб скочити з криївки (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)