чаруватися
ЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
Спостерігаючи за ким-, чим-небудь, слухаючи когось, щось, захоплюватися їхніми чарами (у 3 знач.).
І сміявся [Тимко], і радів, і гомонів з товаришами, і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця, і чарувався засніженим степом, вдихаючи лимонний дух місяця (Григорій Тютюнник);
Ваті хотілось, щоб тільки її саму слухав Леонід Семенович, щоб тільки чарувався її піснею (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)