чарівництво
ЧАРІВНИ́ЦТВО, а, с., заст.
Чаклунство (у 1 знач.).
Так, бо кажуть, що він мертвий, Вмер давно, а тільки мати, Та Урака, – чарівництвом, Ще держить його на світі... (Леся Українка);
Картина в світлиці змінилась неначе якимсь чарівництвом (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)