чарівництво
ЧАРІВНИ́ЦТВО, а, с., заст. Чаклунство (у 1 знач.).
Так, бо кажуть, що він мертвий, Вмер давно, а тільки мати, Та Урака,— чарівництвом, Ще держить його на світі… (Л. Укр., IV, 1954, 157);
Картина в світлиці змінилась неначе якимсь чарівництвом (Н.-Лев., III, 1956, 149).
Словник української мови (СУМ-11)